Під заголовком "Роман Шухевич - тут! Над Збручем" в газеті "Галицький вісник" за № 43 в 2005 році опублікована стаття про те, як бувший кадебіст Болдін розказав що насправді сталося з тілом Романа Шухевича.
Ось ця стаття.
Напередодні Покрови на околиці с. Гуків, Хмельницької обл. сталася визнвчна подія – освячено пам’ятний хрест на місці спалення останків головного командира УПА генерал – хорунжого Романа Шухевича (Тараса Чупринки). Без сумніву, нарешті офіційно встановлено його місцепоховання, котре діти легендарного командира Юрій і Марія, а також його бойові побратими , активісти – патріоти шукали майже 55 літ. А передувало цьому офіційне звернення народного депутата України Василя Червонія до голови СБУ Ігоря Смєшка – у дні помаранчевої революції. Адже після того, як остаточно було встановлено перемогу на виборах Віктора Ющенка, спецслужба дала конкретну відповідь (перша була ухильною). Нарешті Юрій Шухевич дізнався що тіло батька енкаведисти спалили між Скалою –Подільською та Гуковим, а рештки у брезенті кинули в Збруч. До цього часу версії представляли місце поховання то на подвір’ї тюрми у Львові, то у Брюховицькому лісі. Оскільки ситуація вимагала встановлення точного місця, за справу взялися генерал-лейтенант СБУ Олександр Скипальський, полковник КДБ у відставці, інвалід війни, науковий консультант голови СБУ Олександр Гнап. Вони і з’ясували обставини знищення тіла Романа Шухевича. 5 березня 1950 року у селищі Білогорща, що біля Львова, командир УПА прийняв останній бій з енкаведистами, у якому вбив одного офіцера, а останній набій випустив собі у скроню. Через кілька годин сина Юрія повезли в управління МГБ впізнати тіло батька. Львівський історик Юрій Киричук довів, що у Львівському медінституті тіло Шухевича забальзамували. Очевидно для того, аби високе начальство переконалося у смерті Тараса Чупринки і вирішило що з ним робити далі. В західних областях поховати його боялися, аби не створювати місце для поклоніння пам’яті Шухевича. Емгебісти бачили, як українці вшановували (хай потай) місця, де гинули борці за волю. Спеціально з Москви для знищення Романа Шухевича, у жовтні 1949 року, прибув генерал Павло Судоплатов, начальник 4-го управління МДБ СРСР. Він пробув у Львові до травня 1950-го. Виконавши завдання, вернувся назад. Саме Судоплатов давав усні розпорядження про знищення тіла Романа Шухевича, тому не було жодного папірця, який би став хоч яким-небудь доказом. Жодних документі, жодних задокументованих спогадів – усе робили усно і таємно. Олександр Гнап заходився шукати очевидців-свідків. Минуло півстоліття, пішло з життя два покоління. І все ж. У кінці 1999 року він дізнався від вже покійного полковника Бабенка, ветерана КДБ, що спалення тіла Шухевича готував полковник МДБ Каганович, підібравши групу – чотирьох офіцерів та водія. Керував нею майор Підтела. До них прикомандирували ще чотирьох рядових енкаведистів на вантажному автомобілі. З офіцерів МДБ лишився живий лиш один – Болдін, йому понад 90 літ.(усі мешкали в Києві і вже повмирали). За словами Болдіна (у 1950-му – старшого лейтенанта), група мала їхати з тілом Шухевича зі Львова на Житомирщину, бо на ті часи то була найліпша дорога. Але перед самим виїздом план змінили (бо це була таємниця), і вибрали напрямок на Камянець-Подільський – через Львівщину, Тернопілля. Пройшло багато років, учасник тих подій Болдін забув деталі, мав два інфаркти. Тому пан Гнап більше року шукав місце спалення, вказане Болдіним, звідти повинно було добре видно повноводну річку. Мусіли таки взяти з собою 90-річного старця, аби сам побачив місце і згадав. Переїхавши старим скалецьким мостом через Збруч, пильно вдивившись той промовив: «Це і є те саме місце, яке стільки років шукали». Він буквально кроками виміряв відстань від Збруча на пагорб, під лісом, де енкаведисти й емгебісти спалили тіло командира УПА. Як згадує Олександр Гнап, разом з водієм Гіжецьким він встановив на знайденому місці деревянний хрест з датами народження та загибелі Тараса Чупринки. Повернувшись додому, зателефонував Юрію Шухевичуі розповів, що знайшов місце спалення його батька. Пошуковець Олександр Гнап бажав освятити хрест, поставити на тому місці каплицю та поновити міст, яким везли тіло Романа Шухевича і з якого спалені останки кинули у річку Збруч. 13 жовтня 2005 року таки встановлено історичну справедливість – освячено величний кам’яний хрест.
|
