Коли нам добре, справи йдуть прекрасно,

 Радіємо життю понад усе.

 Та на молитву йдемо ми не вчасно,

 Бо нам чогось бракує ще і ще.

 

Заклопотались ми у цих турботах

Так сильно що забули про Творця.

Який буде кінець на цих дорогах,

Якщо ми відійдемо від Отця.

 

 Буде і плач, і розпач, і ридання,

 І нарікать будем на всіх і все.

 І ще гірке буде розчарування,

 Так виглядає ніби нам кінець.

 

Чому приходить це в життя людини?

Чому приходить   смуток і печаль?

Ти Богу не вділив ані хвилини,

Тобі для Бога часу було жаль.

 

 Не він тебе лишив, пішов від тебе.

 Не він тебе згубив і не знайшов.

 Це ти занадто час ділив для себе,

 Ти просто сам від нього відійшов.

 

Тоді, коли ти тішився гріхами,

Коли радів земним понад усе.

Твій Ангел-охоронець зі сльозами,

Благав тебе чому на гріх ти йдеш.

 

 Та ти не чув той голос свого Бога,

 Що через Ангела до тебе промовляв,

 Земне тобі затьмарило твій розум,

 Щоб ти до Бога серцем не взивав.

 

Тому спіши молитись, не барися,

Бо всьому є початок і кінець.

І про земне ти зовсім не журися,

Спіши життя отримати вінець.

 

 Твій Бог подасть тобі усе що треба,

 Тобі тут для спасіння і життя,

 Він ходить повсякчасно біля тебе,

 Веде тебе до вічного життя.

 

Тому не трать часу свого на тлінне,

А про спасіння Богу промовляй,

Бо час цей дуже є дорогоцінний,

Життя з Христом на гріх не проміняй.