Головна Мій профільРеєстрація Вихід Вхід Милосердя Марії  Ви увійшли як Гість · Група "Гості"Вітаю Вас, Гість  

Меню сайту

Божа наука

Повчальні історії

НАША КНОПКА

Герб,ПрапорУкраїни





Українська Правда
Українська правда

Друзі сайту
Молитва - могутній засіб спасіння! Ukrainian Catholic - Traditionalist Пам’ятай про Крути Молодь пам’ятає Шухевича



     

 Наталя –    Як гарно на цій любій лісові й галявині. Марія в квітах і зелені. Лице Божої

                   Матері повне Небесної краси, видається неначе живе (клякає на коліна).

                      Вітер лагідно шумить за деревами, а мені здається , що це ангельський спів.

                   Як добре бути дитиною Марії. Я відчуваю себе щасливою, хоч в хаті моєї    

                    матері убого і тяжко працюємо на кусок щоденного хліба. Під опікою небесної

                    неньки живемо задоволені зі своєї долі ( кладе квіти).

                       Усміх роз’яснив лице небесної неньки, певно втішається з моєї дитячої

                    любові, може всміхається до прекрасних квітів. О, Матінко не дозволь, щоб

                    моя душа могла втратити невинність, не опускай мене.

 Спокуса: -    Наталю, звідки ти взяла так багато гарних квітів? Вмієш сплітати вінки?

                        (Наталя не відповідає).

Спокуса: -    Наталю, для чого ти прикрашаєш цю стару фігуру?

Наталя: -      (здивовано) Питаєш? Чи не знаєш що це лісова капличка Марії?

Спокуса: -    Знаю. Так селяни називають це місце в лісі.

Наталя: -      Для мене воно є найдорожче понад усі скарби світу.

                       Марія є ненькою, Царицею мого серця.

Спокуса: -    Ха-ха-ха. Ненькою, Царицею, Наталю? Чому ж ти в таких злиднях,

                       нужді, забутті, чому перебуваєш у журбі і нестатку?

Наталя: -     Не всі можуть бути багатими на землі. Цариця дасть мені вічне життя.

Спокуса: -   (бере Наталю за руку)  Не всі можуть бути багатими, але ти є гарна, ти

                      можеш і повинна здобути щастя і багатство в житті.

Наталя:-      Не розумію, що ти хочеш сказати, але дозволь мені скінчити мою працю,

                      сонце вже низько, мушу повертатися додому, там мене чекає моя мама.

Спокуса: -   Належиш до вибраних, при одному слові твоєї згоди золотий діамант

                      прикрасить твою голову. Можеш бути вибрана з поміж тисяч. Ти призначена

                      щоби веселитися і бути відомою.

Наталя:-      (здивовано). Що кажеш? Чи жартуєш собі з бідної сільської дівчини?  Ой, як

                      дивно дивиться на мене, яка гарна, але твій зір загадковий, таємничий, з чола

                      б’є світло, але земне, як кришталики льоду, ой як я чомусь боюся...

                      Мені боязко...

Спокуса: -   Відступи від тої фігури, Наталю.  Послухай мене, я можу тобі дати щастя,

                      про яке і не мрієш в своїй бідній хаті.

Наталя: -     Ким ти є що можеш мені все дати?

Спокуса:-    Скажи тільки, що погоджуєшся, і сповняться твої мрії. Ось бачиш там. Там є

                      пречудове місце, де всі перед красою Наталі похилять голови. Будеш жити в

                      розкошах, обсипана дарами, золотом. Там твоє місце.

Наталя: -    Докажи, що це правда.

Спокуса:-   Дам тобі стільки дукатів, скільки волосся на твоїй голові. Лиш на одне мусиш

                     згодитися.

Наталя:-     На що ж?

Спокуса:-   Пам’ятай, доти не буду мати до тебе ніякого права, доки будеш мати золото.

                    Як воно скінчиться, мусиш віддати свою душу навіки.

Наталя:-    ( з тривогою). Душу, навіки?

Спокуса:-   Нічого страшного. Пам’ятай, як будеш мати кілька дрібних монет, нічого не

                     буду жадати від тебе. Ну що, погоджуєшся?

Наталя:-    Що ж погоджуюсь. Коли віддам останній гріш, душа моя буде належати до

                    тих сил котрим ти служиш.

Спокуса:-  Відкинь від себе це марне життя, ходи за мною, ходи до міста.

Наталя: -   Іду... Іду...  (Виходить).

 

1-й Ангел: - З очей Цариці  пливуть  сльози.     

2-й Ангел:-  Великі ясні сльози. Плаче над душею Наталі, котра пішла на загибель.

1-й Ангел:- Невдячна, як скоро забула за всі добродійства і ласку небесної Цариці.

2-й Ангел:- Білі лілії стоптані, кинуті в порох, здається скаржаться на свою недолю.    

1-й Ангел:- Наталя перестала бути дитиною Марії, серце її заманила спокуса щастя.

2-й Ангел:- Чи справді нема для неї рятунку?  

1-й:Ангел:- А може, ще завернеться з цієї дороги? Милосердя Марії безмежне, любить

                      чисті душі, але й заблукану пригортає. Дивись, діти якісь, малі і босі, бігають

                      через ліс.

2-й Ангел:- Заспіваймо, щоб вказати їм дорогу до каплички.

1-й Ангел:- О, так! Нехай їх невинні серця надолужать невдячність Наталі.

                      (Виходить Галина, мама Наталі).

Галина:-     Тихо тут і затишно, хоч на хвилину відпочине моє серце. Тут Мати Божа

                     споглядає ніжно і милосердно. Вона єдина розуміє терпіння Матері. Не

                     можу витримати в порожній хаті. Тут при капличці Марії серед давніх

                     спогадів почуваюся менше сиротою, здається мені, що вибіжить з лісу моя

                     Наталя, щоби квітами прикрасити капличку Марії. Але то тільки мрія, не

                     побачу її в моєму житті.

                     Ох! Як могла вона це зробити? Чи совість не мучить її, що залишила стару

                     матір? Моє серце вмирає від болю.

                      О Царице неба, ти знаєш, що життя віддала б за свою дитину. Умилосердися

                     наді мною, благаю Тебе. Рятуй Наталю. Вона колись була добра, невинна.

                     О Маріє, змилосердися. Кінець життя мого приходить, чи безсильна буде моя

                     молитва? Чи на марно виливаю мої сльози?

2-й Ангел:- О ні! Сльози матері небо ублагати можуть. Душа матері чуває над дитиною,

                     як крила ангелів. Заблукана душа не згине.

1-й Ангел:-  Цариця неба весело днесь споглядає.

2-й Ангел:- Так, бо чекає на одну душу, котра довгі роки блукала на бездоріжжі, а нині

                      повертається сюди знову.

1-й Ангел:-  Чи може це грішниця Наталя

2-й Ангел:- Так...Вже недалеко іде, збираючи останні сили. Голодна, нужденна, втомлена,

                      але серце переповнене любов’ю і жалем.

1-й Ангел:- Чи спішить благати милосердя?

2-й Ангел:-  Не сміє вже нічого просити, хоче тільки голову склонити на порозі каплиці,

                      котру колись прикрашала квітами.

1-й Ангел:- Ой, чому послухала злих нашіптувань духа темноти, при Цариці бала би

                     до тепер щаслива.

2-й Ангел:- Не зуміло слабке людське серце опертися спокусі.

1-й Ангел:- А якщо пекло не віддає своєї жертви? Вона ж сама добровільно запропастила

                     свою душу.

2-й Ангел:- О ні! Не є ще запізно! О ні!

1-й Ангел:- Ідуть сюди дівчата.

Катя:-         Чи дамо раду, Лесю? Може покликати мужчин на допомогу.

Леся:-          То праця не тяжка, Катерино, розібрати стару каплицю. Щоправда фігура

                     досить тяжка. Тільки так якось... аж серце болить. Завжди то місце було.

                     посвячене Матері Божій.

Катерина:- Правду кажеш, але що ми на то можемо порадити. Пан сказав розібрати

                     каплицю, бо продає цілий ліс. Тільки ця поляна ще залишилася.

Леся:-         (сумно) А що, хіба б кому зашкодила фігура Богородиці з вінком лісових

                    квітів?

Катерина:- Діти тут прибігали молитись, а самому якось легше ставало на душі, коли

                     міг виплакати перед Небесною Ненькою.

Леся:-         Цілих два дукати коштує той кусок землі.

Катерина:- Два дукати? Я всього маєтку стільки не маю. Направду, Лесю, але не можу

                    дивитися на Матір Божу. Здається мені, що споглядає на мене з докори.

Леся:-        Чи ми винні? Нема ради, беріться до роботи. Перш за все треба зняти вазони

                    з квітами.

Катерина:- (знімає квіти) То ще дар нашої побожної пані. Казала їх сюди принести з

                    замку, щоб прикрасити капличку.

Леся:-        Допоможи мені, Катерино. Обережно щоб не ушкодити. Переховаю їх у

                    себе, якщо вже таке діло. (входить Наталя).

Наталя:-   Що ви робите? Стримайтесь!

Леся:-        (здивовано) Хто це?

Катя:-        Не знаю. Жебрачка чи подорожня.

Наталя:-    О майте милосердя. Що ви робите?

Леся:-         Звідки ти тут взялася і нам перешкоджаєш?

Наталя:-    Чому хочете знівечити це святе місце? Яка причина?

Катя:-        Ліс продали. А пан хоче продати цю поляну.

Наталя:-    Ой яка я нещасна.

Леся:-        (лагідно) Жаль тобі видно старої каплички, але на то нема ради.

                    Поможи мені Катерино.

Наталя:-    Стримайтеся на хвилинку.  Скільки коштує це місце?

Катерина:- хо...хо... Не маєш напевно грошей стільки в своїй жебрачій торбі.

                    Шкода часу.

Наталя:-    Скільки коштує? Не рухайте каплички.

Леся:-         Ха...Ха... Хочеш конче знати? Два дукати, Два цілі дукати.

Наталя:-    (з переляком) Два дукати! Згуба моя неминуча. Нема для мене порятунку..

                    Коли віддам останні гроші, піду на вічну загибель, пекло відкриється

                    переді мною.

Катя:-       Що вона каже? Хіба збожеволіла? Нічого не можна зрозуміти.

Леся:-       Іди до села, там тебе приймуть. Іди з Богом.

Наталя:-  О ні! Я сюди прийшла з останніх сил, одиноку мою надію тут покладаю.

                  О Маріє, я тобі віддаю останні гроші, щоб лише капличку залишили.

                   Візьміть ці два дукати, лишіть капличку.

Катя:-       Дивись, Лесю, правдиві дукати.

Леся:-       Так, правдиве золото. Дивна жебрачка.

Катя:-       Біжім до замку, яке щастя, що фігура Марії залишиться.

Леся:-       Мені якби камінь з серця спав. (сміються, вибігли).

Наталя:-  (падає на коліна) О Маріє, рятуй, ти моя єдина, ти мене рятуй.

Спокуса:- Програла заклад!

Наталя:-   (тривожно) Хто то?  О пізнаю тебе, ти нині інша, але все з прокльоном

                   і нещастям. Ти зрадлива, ти мене згубила, ти ...

Спокуса:- ха...ха...ха... помиляєшся. Називають мене спокусою. Але хто добровільно не

                   відчинить мені свого серця, тому нічого злого не можу зробити. Можу

                   спричинити бурю в серці людськім, але я безсильна перед молитвою. Ха...ха...

                   програла Наталю. Навіть не пробувала рятувати себе молитвою, як тебе

                   спокушала. Ти сама спричинила свою загибель, нині залишився тобі тільки

                   розпач. Ха...ха...ха...

Наталя:-   (піднесла руки до Марії) О Маріє! Рятуй, рятуй...

Спокуса:- Нема для тебе рятунку. Пекло чекає на твою душу. За марне золото і продала

                   свою душу.

Наталя:-  О Маріє, прибіжище грішників (плаче)

Мати Божа з Ангелами.  Відступи, сило пекла. Не маєш права до тої нещасливої. Я

                  Я боронити її буду.

Ангели:-   Цариця неба буде її боронити.

Спокуса:- Добровільно продала сатані свою душу на вічну загибель, грішила тяжко.

                  Є нашою.

Мати Божа:- Темнота пекла відступила перед Царицею Неба.

Спокуса:- Вона не має вже дарованого золота. Програла заклад на потіху пекла.

Мати Божа: - З любові до мене, щоб мені могли в тісній капличці люди честь віддавати,

                   віддала останнє золото. Чи я можу погордити любов’ю, жалем, жертвою так

                   великою.

Ангели:-   Марія є Матір’ю Милосердя.

Мати Божа:- Геть від неї сатано і всі злі духи на згубу душі, що блукають по світу.

                   Хто на Марію покладає надію, не згине повіки.

Ангели:-   Хто на Марію покладає надію, не згине повіки.

Мати Божа:- Так дитино, я все тобі простила. Жаль сердечний облив твою душу.

                  Я сама проведу тебе до раю.

Ангели:-   Цариця веде Наталю до вічного щастя.

Матінка Божа

Музика на сайті

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входу

Календар
«  Грудень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Соцсіті

Погода в Борщові
Погода в Україні

Copyright MyCorp © 2017 Зробити безкоштовний сайт з uCoz