Персональний сайт Павлюк - Дві дороги

Головна Мій профільРеєстрація Вихід Вхід Дві дороги  Ви увійшли як Гість · Група "Гості"Вітаю Вас, Гість  

Меню сайту

Божа наука

Повчальні історії

НАША КНОПКА

Герб,ПрапорУкраїни





Українська Правда
Українська правда

Друзі сайту
Молитва - могутній засіб спасіння! Ukrainian Catholic - Traditionalist Пам’ятай про Крути Молодь пам’ятає Шухевича



 

 Були собі дві дороги. Одна широка, рівна, гладкими каміннями виложена. Обабіч росли розкішні квіти та тінисті дерева, обвішані рясно плодами. На деревах пташки співали чудових пісень. Дорога була чиста, мов дзеркало, бо вітер змітав з неї порох і сухе листя, дощ її мив, а сонечко сушило після дощу. Тією дорогою залюбки мандрували князі, лицарі та всілякі знатні люди. Мандрівники радо вибирали собі цю дорогу, бо їхати нею було вигідно і приємно.

  Недалеко звідси була друга дорога, але яка не подібна до першої!

  Вузька, нерівна, повна гострих каменюк та ям. Обабіч росли кущі колючого терну. в деяких місцях вони щільно загороджували дорогу, що треба було крізь них силоміць продиратися.. тією дорогою майже ніхто не мандрував.

  Раз запитала широка дорога у вузької:

-         Чи тобі не сумно що мандрівники тебе відцуралися? Поглянь на мене, я маю чим радіти; мною їздять королі, воєводи, митці. Нема такої славної людини, яка б не шукала мене.

               Вузька дорога відповіла:

-         Ні, я не сумую, я навіть рада що така. Я рада тому, що йду туди, куди ти не йдеш. Ти гарна на початку, але кінець твій поганий – ти ведеш людей у провалля. А я веду до неба.

 Широка дорога знала що її сусідка говорить правду. Гнівалася і відверталася в інший бік. Вона просила бурю і дощ щоб розлили ще більші ями на Вузькій дорозі. Вона нашіптувала вітрові щоб ще більше закидав Вузьку дорогу зів’ялим листям і сухими гілками. Проте Вузька дорога нікому не жалілася і не сумувала.

  Одного дня, де починаються обидві дороги з’явилася дівчина. Вона мала чудові довгі коси, бліде личко, а очі в неї були заплющені – вона була сліпа. Дівчина вже два дні нічого не їла, тож зраділа коли рукою натрапила на кущ малини, що ріс біля дороги. Дівчина нарвала повні жмені стиглих малиночок, наїлася досхочу, а решту сховала в торбинку. Біля дівчини сіла пташка і потихеньку защебетала:

-         Добридень, серденько! Куди мандруєш?

-         Іду до своєї мами, - відповіла дівчини.

-         А де живе твоя мама?

-         Моя мама на небі...

-         А чи ти знаєш дорогу до неба?

-         Я знаю, що ця дорога ні широка, ні вигідна, що на ній багато гострого каміння і колючок. Нею пройти дуже важко, зате в кінці є гора, що вершиною сягає до самого неба. В тій горі викуті рівні сходи, і ними можна дійти до небесної брами. Скажи мені пташко, чи тут близько є така дорога?

-         Я заведу тебе до неї, але скажи мені, чи ти певна, що тою дорогою зайдеш до неба?

-         Так, я зовсім певна! Про це розповідала в сні моя мама. То було третьої ночі після її смерті. Втомлена тугою і плачем, я заснула. Тоді вона прийшла до мене і сказала: «Донечко моя, така тобі судилася доля, щоб ти жила в світі сиротою. Але не журися, якщоб тобі було дуже зле, шукай дороги що запровадить тебе до небесної брами. Ця дорога не буде ні гарна, ні вигідна – такі дороги оминай, бо вони ніколи не ведуть до неба! Та, що веде до неба, завжди встелена ямами, терням і камінням. Нею буде важко йти, але ти на те не зважай, потішай себе думкою, що на кінець дороги є брама до неба». На другий день недобрі люди вигнали мене з нашої хати і я ночувала в повітрі без вікон і дверей. Було холодно, а була боса і тільки в суконці. Прийшов пес Кудлай, притулився до мене і трохи мене зігрів. Цілий день ніхто не давав мені їсти. Я тужила, плакала і плакала, аж від плачу осліпла. Тоді я взяла ціпка і пустился в дорогу до мами.

-         Та дорога, якої шукаєш, є недалеко – защебетала пташка.

-         Я заведу тебе до неї, буду посвистувати, а ти іди за моїм голосом.

 Дівчина пішла за пташкою. незабаром вона почула під ногами гострі камінці та ями. деколи натрапляла на галузки терну, що чіплялися за її одежу, немов її не пускали.

 Довго ішла дівчина Вузькою дорогою, доки дійшла до гори сходами. з її ніг спливала кров, з невидючих очей спливали сльози...

 Піднялася помаленьку на верх гори. Гора була така висока, що верх ховався в хмарах або в сизій млі.

-         Мамо, моя найдорожча мамо! – кликала дівчинка.

-         Чи ти знаєш що я прийшла?

-         Візьми мене до себе!

В ту хвилину її огорнув ніби подив лагідного вітру, від якого її стало мило і легко, що рани на ногах перестали боліти, а серце радісно затіпалося.

- Дитино моя! – почула вона ніжний шепіт біля свого вуха.

- Ти прийшла сюди шукати порятунку. Я не візьму тебе до себе, бо ти жива, а живі люди не можуть переступати небесної брами. Я тобі по іншому допоможу. Ти молодесенька і тобі призначено прожити свій вік на землі.

 - Але ж я сліпа і не можу нічого бачити – жалілася дівчина.

 - Чуєш, як недалеко звідси дзюрчить джерело? – почувся голос матері.

 - Іди туди, напийсь і промий водою очі.

 Дівчина пішла туди, де дзюрчало джерело напилася і змочила водою очі.

 Сталося чудо:  з тіла, ослабленого голодом і довгою мандрівкою зникла знемога, а очі її прозріли.

 Перше, що дівчина хотіла побачити оздоровленими очима, була мама.

 Але мами вже не було біля неї. А в тім, чи можна земними очима побачити безтілесну душу?

 Біля брами стояв ангел, подивився на дівчину і лагідно промовив:

-         Вертайся на землю, дитино! Твоя мама подбає, щоб ти знайшла добрих опікунів. Живи чесно, люби ближніх і твори їм добро!

 Дівчина зрозуміла, що таке Божа воля і що того бажає її мама.

 Вузька дорога назад не була вже така томлива. Дівчина чула в тілі свіжу силу її проймала радість, що вона знову може бачити. Тепер легко було обминати гостре каміння і перескакувати ями на дорозі.

 Коли зійшла в низ,  де починаються дві дороги, звідкісь взялася та сама знайома

пташка.

-         Диви, диви! – здивувалася вона.

-         Які в тебе гарні ясні очі!

-         А ти ж була невидюща і така сумна.

-         Там на кінці вузької дороги є джерело, яке вертає людям радість життя, - відповіла дівчина і всміхнулася.

-         Мені воно вернуло зір і силу.

  Чула ці слова звидюща широка дорога. Від того часу перестала похвалятися, що вона краща від своєї вузької сусідки.

Матінка Божа

Музика на сайті

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входу

Календар
«  Березень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031

Соцсіті

Погода в Борщові
Погода в Україні

Copyright MyCorp © 2017 Зробити безкоштовний сайт з uCoz