Жива Євангелія.

                                                                          « Анна Катерина  Еммеріх»

                                                                             Анна Катерина Еммеріх – відома німецька містичка, була стигматизована усіма П’ятьма ранами  Ісуса Христа, які кожної п’ятниці кровоточили. Бог її об’явив усю історію сотворіння і Відкуплення світу в незвіданих досі деталях..

                                                     (З Одкровень, переданих, через Анну Катерину Еммеріх)

                                                                    «Розп’яття Господа»  (скорочено)

                  Неможливо розповісти про горе та скорботу Пречистої Діви, коли Вона побачила місце страти. Вона переживала усі страждання Спасителя, усі його муки І. крім цього, тугу, що не могла померти разом з Ним.

           Не відводячи погляду, Богоматір дивилася на місце страти. на заглиблення, в якому мав стояти  Хрест, що лежав перед нею, на молотки, мотузки, величезні цвяхи. Жахливі, п’яні кати безперервно вигукували прокляття і лайку. Два інші Хрести були підняті, от-от їх мали опустити в заздалегідь підготовлені ями. Пресвята Діва не бачила Спасителя, і її дуже це засмучувало, її Син був ще живим! Вона хотіла його побачити, і разом з тим біль стискав її серце. Вона знала, побачити його – витерпіти найжахливішу муку.

        Нарешті Спаситель зійшов на насип, що відділяв вершину від решти гори. Кати мали з собою дві посудини темного кольору, В одній – оцет та жовч, у другій – вино, спирт та миро. Вони приклали до вуст Ісуса першу, але Він спробував і відштовхнув її. На вершині натовпу було  вісімнадцять катів. Шестеро з них бичували його, четверо тягли за прив’язані до пояса мотузки. Двоє тримали за мотузки Хрест під час дороги. Було ще шість, що мали розпинати Спасителя. Вони пиячили, готуючи усе необхідне до розп’яття.

«Усе це видовище видалося мені ще жахливішим, - свідчила Еммеріх, - бо я бачила те, чого не бачили інші – видіння пекла, що жахали мене від самого початку»

  І одночасно я бачила навколо Господа Ангелів, що плакали, і легіони ангельських чинів, що покривали собою Богоматір та інших святих жінок, підтримуючи їх духовно.

  Кати зірвали одяг, що покривав рамена Спасителя, брутально зірвали вінок з голови, і Рани, що трохи підсохли, знову почали кровавити. На його плечі була глибока аж до кістки рана – від тяжкого хреста. Богоматір посилала до Неба палку молитву і вже хотіла зняти з себе покривало та передати його Своєму Божественному Синові, але молитва  Божої Матері була почута, і Бог чудесно прийшов на допомогу Своєму Синові. В ту мить, коли остання наруга от –от мала завершитись, вбіг якийсь чоловік, розштовхав катів та передав Спасителю полотно. Господь з любов’ю подякував йому, взяв полотно та перев’язав стегна. Кати розпростерли Спасителя не Хресті. Він сам ліг на нього. вони поклали Господа на спину і брутально шарпнули його руку вгору, до місця, де був отвір для цвяха, і прив’язали її мотузками. Один з катів вперся в груди спасителя, інший тримав розкриту долоню, яка інстиктивно стикалась, третій увігнав великий та довгий цвях в руку, яка так часто благословляла та зцілювала... Гострий цвях вбивали за допомогою залізного молотка. Жалібний та стриманий стогін виривався з уст Спасителя. Його кров стікала на руки катів. Мотузка, якою було прив’язане зап’ястя розірвалася і її шматки увійшли разом з трикутним цвяхом у вузьку Рану.

   Пресвята Діва тихо стогнала, і здалось, що Вона майже непритомна. Свердла, якими користувалися кати були залізними у формі літери «Т», мотузки теж були залізні. Цвяхи (Спаситель здригнувся, як побачив їх) були дуже довгими. Вони були трикутними, на кінці дуже загострені.

  « Я бачила – розповідає Еммеріх – коли їх вбили , вони пройшли крізь Хрест і навіть трохи виступили зі зворотного  боку.

  Коли праву руку вже прибили, то кати побачили, що ліва рука міцно прив’язана  мотузками і не досягає до зазначеного отвору для цвяха. Тоді вони мотузками прив’язали ліву руку, і спираючись на Хрест. почали тягнути так сильно, що рука нарешті дістала отвору.... Стогін Спасителя , здавалося, міг спам’ятати і дикого звіра. Обидві руки були жахливо вивернуті. Груди Спасителя здіймалися, а коліна наближалися до стовбура Хреста. Спершись колінами на руки і груди Спасителя, кати мотузками прив’язали ліву руку і вбили в неї  другий цвях. Кров приснула і жалібний стогін Спасителя злився з ударами молотка. Насильницьке натягування рук Спасителя стиснуло його тіло і припідняло коліна. Кати витягнули ноги і зв’язали їх мотузками, але ступні не могли досягнути до перекладини. Кати кричали: « Він не хоче дотягнутися, але ми йому допоможемо. Тоді кати прив’язали мотузку і з дикою жорстокістю тягнули її. Усе тіло було викручене від такого насилля, що його груди розірвалися, і Він вигукнув: «Боже мій! Боже мій!» Неможливо розповісти про його страждання – здалося, що кістки виходили з його тіла на зовні.

    Вони прив’язали мотузками ліву ногу над правою. Але ліва нога не лежала так рівно над правою, щоб їх можна було прибити разом. Щоб досягнути цього, вони пробивали їх вістрям заліза, таким же гострим як цвяхи на руках. Потім вони взяли довші цвяхи із варварською жорстокістю увігнали його в отвір на лівій нозі, в праву ногу і отвір Хреста.

Це було для господа найжорстокішою мукою.  «Я нарахувала тридцять шість ударів молотка – казала Еммеріх – Ударів, які з тихим жалібним стогоном виривалися з грудей Спасителя. А навколо вирувала лють та ненависть – усі знавісніли від люті.

 Спаситель стогнав, Він не припиняв молитися, повторювати пророцтва та псалми. Після того, як Спасителя прибили до Хреста, то за допомогою мотузок його підняли і почали штовхати підніжжя у отвір, невдовзі Хрест впав в цей отвір так, що затряслася земля і Спаситель страждальницьки застогнав.

 Невдовзі внутрішній стан присутніх різко змінився. В природі відбулося надзвичайне явище, яке наповнило душі всіх присутніх жахом та сумяттям.