Одне з найкращих міст Надзбручанського краю – Борщів. Історія його сягає у 15 століття. За однією версією назва його походить від першого поселенця, що мав назву Борщ, за іншою – назви рослини що щедро встеляла схили Нічлави – борщівки. Є ще третя красива легенда, яка розповідає про наших сміливих і мужніх предків, які втопили татарина в казані з борщем.

                         Моє місто здавна було чистим, веселим, привітним, завжди приваблювало людей історичними пам’ятками, тихими вулицями та тінистими вулицями і скверами. А для мене воно дороге і рідне тим, що тут живуть і працюють мої батьки, тут я пізнаю навколишній світ, здобуваю знання, знайомлюся з прекрасним світом мистецтва, Кажуть усе пізнається у порівнянні. Коли я їду в гості до бабусі в індустріальне Криворіжжя, то дуже сумую за милим містечком, розповідаю своїм новим друзям про нього.

Я обов’язково згадую церкву Різдва Святого Івана Хрестителя, яку ми будуємо. Адже кожної неділі разом із своїми батьками  ходимо до храму Божого на молитву. Я та мої друзі  приймаємо активну участь у житті нашої церкви. Мені дуже хочеться щоб наша красива церква була збудована якнайскоріше, адже ми молимося у тимчасовій каплиці.

Також згадую прекрасний пам’ятник Кобзареві та Лесі Українці, зелену зону – Замковий ліс, центральний майдан.

                          Звичайно, хочеться, щоб у фонтані посеред міста плюскотіла вода, щоб можна було посидіти поруч під ошатними липами, спекотного дня, помилуватися квітами на клумбах, послухати веселий  щебіт пташок та гудіння бджіл.