Я дякую Тобі, мій Боже, за людей,
Таких ласкавих, добрих, неповторних,
За феєрверк усмішок та ідей,
За відблиски в очах мелодій горніх. Я дякую Тобі, мій Боже, за пісні,
Що в небеса летять крізь мури й стелі;
Обійми друзів ніжні та тісні
І вічну неземну оселю.
Я дякую Тобі за сум і біль.
За щем на серці, трепетне чекання,
За гіркоту, солодощі та сіль,
Знайомства і стрічання, і прощання.
За те, що я живу і тут, і нині
За цей звичайний, незвичайний день,
За дар безмежний – у Тобі спасіння…
Але найбільше, мабуть, за людей.
Людмила
